Lietuva – країна зеленого життя

Перед відльотом до Вільнюсу прогноз погоди був невтішний – дощі всі два тижні, як виявилося, метеопрогнозам вірити не можна, навіть на завтрашній день.
Зустріла нас країна маленьким аеропортом і цивілізованим європейським ставленням. Якщо ви літали за межі України, то вам знайомі черги на паспортному контролі в Борисполі. Дійшовши до паспортного контролю в Вільнюсі ми вишукувались в черги, громадяни України в кабінки, над якими було написано «Visas», а громадяни Литви стояли в черзі до працівника митниці, над яким було написано «Citizens». Логічно, проте громадян всього було чоловік 5 з 60 пасажирів літаку, і, як справжній українець, я думав, що громадяни Литви швиденько пройдуть паспортний контроль, а щасливий митник піде пити каву, проте на моє найщиріше здивування після того, як пройшли всі литовці, табличка над ним обернулася і з’явився напис «Visas», куди стрімголов кинувся табун спостережливих українців.

Вид з літака

Вільнюс – місто парків

Перші враження від міста можна описати одним словом «зелено». Дерева скрізь і усюди. Якщо ви вважаєте Київ зеленим містом, чи «зеленою столицею Європи», то я раджу відвідати принаймні Вільнюс. Так склалося, що не дивлячись на те, що забудова активно здійснювалась і в радянські часи, лісові масиви практично не вирубали. Найбільше мене вразив великий парк майже в центрі міста, який в дійсності є диким лісом з декількома асфальтованими доріжками для відвідувачів. Ліс складається з старезних сосен і різних представників листяних порід з дуже густим підліском, через який пройти не можливо, хіба що продертися. Такий ліс в центральній частині України треба пошукати, це не сосни висаджені рівним рядком, які в нас називаються лісом. Така недоторканість природи дає прихисток великому розмаїттю птахів та інших живих істот, проте про природу розповідь буде трохи згодом.

Старе місто

Старе місто Вільнюса красиве, проте, відверто кажучи, одноманітне. Фактично, маючи сили і бажання, цілком реально побачити все місто за один день, і не «галопом», а в нормальному темпі, все побачивши і роздивившись. Архітектура не така монументальна і багата, як в Києві, чи скажімо в Ризі, але це ніяк не заважає приємним прогулянкам містом. Хоча гуляти з роззявленим ротом не бажано, усюди є велосипедні доріжки, якими не можна ходити. Звісно ніхто за перебування на доріжці не карає, але можете потрапити під колеса велосипеда, а їх у Вільнюсі дуже багато. Якщо вас цікавлять сувеніри, то будьте готові до двох домінуючих матеріалів – льон та бурштин. Крамничок, які ними торгують, багато і, хоча вивіски у всіх однакові, асортимент часто відрізняється, до того ж у свята та вихідні працює сувенірний базарчик. Можна звісно написати більше, але це вже буде зануренням в зайві подробиці.

Окремої уваги заслуговує маленький район старого міста – Ужупіс. В перекладі з литовської означає заріччя і розташований між двох річок, які течуть через місто. І, як ви вже здогадались, це не простий райончик – це республіка. Саме так – справжнісінька республіка в центрі суверенної держави. В цієї республіки є власна конституція, президент, прем’єр міністр і свята. Це республіка митців. Тут знаходяться майстерні художників і скульпторів, галереї та кав’ярні. Усюди можна побачити витвори мистецтва – скульптури, графіті, настінний живопис та інші види мистецтва, яким важко знайти визначення і назву.

Латвія – до Риги і назад

Мали нагоду відвідати Ригу – столицю Латвії. Приємно скористатись відсутністю кордонів у  шенгенській зоні і відчути себе вільним європейцем. Рига – місто, де я вже був і з радістю побував знову. Ось тут є де погуляти любителям старовинної (не сучасної) архітектури. Місто дійсно гарне, є що подивитись, адже архітектура різноманітна, і що приємно, багато будівель, втрачених за часів СРСР, були відбудовані в тому вигляді, який вони мали від початку.

Звісно бути в Ризі і не відвідати Юрмалу – нерозумно. Юрмала – це ряд прибережних поселень, об’єднаних в одну адміністративну одиницю. Тут можна вмочити ноги в Балтійське море і побачити концертний зал Дзінтарс, де відбуваються змагання «Нова Хвиля» та «КіВіН». Узбережжя вкрите дуже дрібним піском, дрібнішим за дніпровський, і щоб вмочити щось, крім своїх ніг, треба дуже довго бігти, якщо пощастить, добіжите через сотню метрів до глибини по коліно, ще й зможете плюхнутись. Вода  дуже холодна, до прийнятної температури прогрівається хіба що в липні. На жаль, в цей раз стояв неймовірно густий туман, тому показати Балтійське море не зможу.

І знову Вільнюс: природа

Птахи в місцевих парках різноманітні і не дуже лякливі. Я свою фотоскарбничку збільшив принаймні п’ятьма новими видами птахів. До речі, не дуже розрекламованим, але вартим відвідування є університетський ботанічний сад. Територія для відвідування не менша за ботанічний сад на Печерську, проте в ньому можна ознайомитись з усіма видами природних ландшафтів країни: лісами, полями, болотами, озерами. Є окрема велика галявина для тих, хто просто хоче прийти і полежати під сонечком на свіжоскошеній травичці. За межами міста вздовж всіх магістралей тягнеться паркан, який не дає звірям гинути під колесами автомобілів. Дуже часто, їдучи по шосе, можна побачити зграї лелек чи хижака, який кружляє в небі.

Що ще є цікавого

Крім ботанічного саду, варто, також, сказати про місцеву телевежу. На висоті 165 метрів розташований ресторан, який обертається, і, сидячи на місці, можна побачити панораму всього міста. Приблизно за годину він робить повний оберт. Якраз на цю годину вистачило сонячної погоди, після чого ми стали свідками грозового фронту, який швидко до нас сунувся, сильної зливи, сотень блискавок, прояснень і велетенських веселок!
Добре розрекламованим є замок Тракай. Розташований він на відстані 30 кілометрів від міста і є популярним місцем серед туристів. Любителів середньовічної культури (принаймні я себе до них зараховую) мушу одразу розчарувати. Хоча і сама фортеця знаходиться в мальовничому місці – на острові серед озер – дивитися там нічого, хіба що ззовні. Відбудовувався замок поспіхом і так, що навіть не був занесений до світового спадку ЮНЕСКО, хоча литовці ним дуже пишаються.

Культура на десерт

Місцеве населення дуже доброзичливе. Люди ходять розслаблені і не думають, що їх можуть пограбувати в будь-який момент. Взагалі в мене залишилося враження, що всі дбають про своє здоров’я – усюди їздять на велосипедах і роликах, чи просто бігають. Особливо багато спортсменів ми бачили зранку і ввечері. Закон про мову досить строгий –  усе і всюди пишеться виключно литовською мовою, винятки складають лише меню ресторанів. До речі, про кухню. Серед закладів харчування домінує  італійська і місцева кухня. Де-не-де є азіатські ресторанчики. Місцева кухня буде нашим людям до смаку: вареники, пиріжки, деруни, супчики і цепеліни. Остання страва виключно литовська, хоча назва походить з німецької мови. Схожі цепеліни на наші картопляні зрази з м’ясом, тільки картопляна оболонка більша і нагадує дережабль – тому й така назва. Не можу оминути місцеве пиво, яке дуже смачне, і всім раджу спробувати. На завершення розповіді хочу поділитися враженням, яке на мене справила підтримка місцевої літератури. В звичайній, невеликій книгарні я знайшов великі, шикарно проілюстровані і детальні (наскільки я зміг оцінити, не знаючи мови) атласи місцевих птахів, тварин, грибів, рослин, і навіть, риб (за розміром, як том великої радянської енциклопедії). Це вражає, адже такої літератури я не бачив не тільки в великих київських книгарнях, але й спеціалізованих наукових. Але ще глибше мене вразила наявність на полиці журналу National Geographic литовської редакції. Чому я так дивуюсь? Це країна з населенням трохи більше 3 мільйонів. В нашій державі, де людей лише в Києві живе більше, не змогли відкрити власну редакцію, бо замало реклами, щоб профінансувати видання. Це просто смішно і сумно одночасно.

В останні вихідні почалася злива і я не зміг потрапити до найближчого національного парку, залишимо це на майбутнє. Вільнюс проводжав дощем, будемо вважати, що він плакав, проте я ще обов’язково повернусь, щоб привезти нові історії та враження.

Оригінальну статтю з більшою кількістю ілюстрацій ви можете знайти на моєму сайті www.zhovtenko.net

Эта запись была опубликована в рубрике Латвия, Туризм и отмечена метками , , . Добавить в закладки ссылку.



3 в ответ на Lietuva – країна зеленого життя:

Оставить комментарий

Ваш email не будет опубликован. Обязательные поля отмечены *

Вы можете использовать это HTMLтеги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>